Моє педагогічне кредо
Шляхів до істини багато шукати нам їх, молодим!

Професоналізм! Повага! Принциповість!

		Щирість, відкритість, довіра!
Моє педагогічне кредо
		Знання – сила! Але тоді, коли ми їх застосовуєм.

У мене Чудова робота і прекрасні діти!

Мета
		- виробити цілісне уявлення про навколишній світ, самих себе; - формувати:  . критичне-конструктивне творче мислення; Проведення          уроків    . особисті переконання;  . вміння пізнавати світ, орієнтуватися в реальних процесах.
Методи
		- рівноправність взаємодії учня та вчителя; - творчих завдань та підтримки ініціативи учнів:   . фантазія;   . активне мислення;   . власний досвід учнів; - досягнення успіхів та самореалізації.

Форми  проведення
		- лекція; - семінар; - дослідницький урок; - лабораторно-практична робота; - урок-рольова гра, театралізована гра, дискусія; - прес-конференція, філософський стіл.

Талант - це іскра Божа...

Талант - це іскра Божа,

якою людина спалює себе,

освітлюючи шлях іншим.

                                        В.Ключевський

Волі народної дзвін

(Тематичний вечір для учнів 9-х класів,

присвячений пам 'яті героїв Крут)

Мета:         сприяти закріпленню здобутих знань з історії України, розвивати                 вміння оцінювати події на основі здобутих знань, виховувати в учнів інтерес, повагу до історич­ного минулого нашого народу.

Актовий зал школи святково прибраний. На стіні два плакати: зліва - «Крути вільного народу. 29 січня 1918 року», справа - уривок з поезії Петра Шкраб'юка:

«Було їх триста... Триста перший –

                                           І ти,

                                                  І я,

І кожен з нас!»

 Під плакатами на трьох столах вишивані рушники, хліб-сіль і свічки.

Вступне слово вчителя:

Історія знає багато жертв в ім'я ідеї, але аналогічної Крутам не було. З курсу історії України нам відомо, що українські землі входили до складу Російської імперії, що саме в ній у листопаді 1917 року відбувся державний переворот, який покінчив із само­державством і до влади в Росії прийшли Тимчасовий буржуазний уряд та більшовицькі Ради. Українські патріоти вирішили ско­ристатись переворотом у Петрограді і від'єднатися від Росії, створити свою суверенну Українську державу.

Але 1917-1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Дуже жорсткою була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними і того ж листопада 1917 року було проголошено УНР. Це була видатна подія в історії українського народу.

Більшовицька Росія не могла з цим змиритися. Становище України ускладнювалося тим, що Центральна Рада не могла зразу вирішити усі соціальні питання і саме цим скористалися більшовики, щоб вчинити новий переворот і проголосити в УНР радянську владу. На засіданні Харківського з'їзду Рад вони добилися свого. А далі більшовики почали застосовувати війська для формування більшовицького режиму. На Україні вони зосередили великі військові сили, які наближалися до Києва.

Чим ближче було до Києва, тим жорстокішою була боротьба. Ворогові допомагали місцеві більшовики. Зупинити ці сили було нікому, бо головні сили Центральної Ради були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових частин російської армїї.

Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкоруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам. Більшість з них загинула, а ті, кому вдалося вціліти, розібрали залізничну колію і зуміли цим на кілька днів затримати наступ. Станція Крути увійшла в історію України, як символ нашої національної честі. Сьогодні ми вшановуємо героїв, що полягли під Крутами.

Героям Крут ми присвячуємо наш вечір пам'яті.

Дівчина:     Як сніги покриють землю

Рядном білим, не забудь

Спом'янути тую славу,

Що лишилась нам з-під Крут.

Не шукай вже Фернопілів,

Тільки Крути спогадай.

Де спартанці - українці

Полягли за рідний край.

Триста юних одчайдухів...

В стократ більший був там враг,

 - Не вступились, не подались,

 Вилягли там на полях.

Вічну славу здобували

Українці біля Крут.

Не забудь героїв триста,           

Спом'яни їх, не забудь!

Хлопець:

29 січня ми вшановуємо річницю лицарського подвигу під Крутами. Крути... Це символ героїзму і відданості нашого юнацтва, це символ нашої національної трагедії.

Перенесемося своєю пам'яттю та уявою у незабутній 1917 рік. 17березня 1917 року з представників різних політичних партій утворилася Українська Центральна Рада на чолі з професором М. Грушевським. Народження Української Народної Республіки, як самостійної держави, відбулося 20 листопада 1917 року проголошенням ІІІ Універсалу. Першим президентом вільної    держави став М. Грушевський.

Іівчина:       Горіла золота заграва,

Здригався світ під звуки сурм!

Широко залунала слава,

Що нам воскресла вже держава,

 Що Україна встала з тюрм!

Хлопець:

Утворення самостійної Української держави викликало величезне незадоволення з боку російського більшовицького уряду. Вони пустили в хід провокації, обіцянки, а в грудні 1917 року в Харкові утворили український радянський уряд. Розпочалася жорстока боротьба за повалення Центральної Ради і за ліквідацію незалежності Української держави.

Дівчина:     Ще тільки вчора упали тюрми.

Ще тільки вчора родилась воля.

А нині сурмлять на сполох сурми,

Йдуть дикі орди з чужого поля.

Хлопець:

Коли багатотисячна більшовицька армія наступала на Україну, боронити її було нічим. 16 дивізій не були своєчасно зняті з фронту і більшовики їх розбили. У січні радянські війська розгорнули наступ на Полтаву - Київ. Наступ просувався швидко, і при допомозі місцевих більшовиків були захоплені Полтава, Лубни, Гребінка. Саме в той час і відбувався бій під Кругами.

Дівчина:     Супроти хижої навали,

Супроти смерті - в стужу й сніг

Ось тут вони, ось тут стояли,

І всього жменька - триста їх.

Дівчина:

Формування загону молодих захисників Центральної Ради проходило добровільно. 15 січня 1918 року на зборах Другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Лизогуб зачарував гімназистів своєю патріо­тичністю: «Вступайте до студентського куреня. Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. По кількох днях і вирушимо на фронт. Ось і все».

І гімназисти підходили до столу, записувалися до студент­ського куреня січових стрільців. А вночі 28 січня курінь виїхав зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути.

Складався курінь приблизно з 300 чоловік. Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали в руках зброї і навіть не пройшли елементарної військової підготовки. Курінь майже з потягу був розгорнений у лаву проти більшовицьких військ. Сміливо йшли юнаки назустріч. У глибокому снігу, при морозі 15°С, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в лаву. Більшовики не зупинялись, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 4-х тисяч бійців.

Дівчина:     І не страшна ворожа сила!

І не злякались смерті й ран!

Нема дорожчого від честі,

Страшнішого чужих кайдан.

Настав вже час війни і месті,

Себе Вкраїні в дар принести -

Це воля рідних нам Спартан.

Дівчина:

Між тим мороз давав про себе знати. Юнаки, лежачи на голому снігу, замерзали, але продовжували стріляти. Ворог наступав широкою лавою, значно ширшою ніж юнацька і охоплював їх на флангах. П'ять годин юнаки стримували «червоні лави», ніхто не думав кидати позиції, не думав відступати.

Ворог наблизився і побачив, які має перед собою сили. Підбадьорені своєю перевагою в живій силі, вони кинулись в нову атаку: вони розстрілювали юнаків на короткій віддалі, безжалісно кололи їх багнетами, розбивали їхні голови прикладами рушниць, а поранених дострілювали або добивали. Молоді герої були буквально знищені, лише 27 чоловік потрапило у полон. Більшовики дико їх катували, знущалися з них не по-людськи. А наступного дня живими лишилося тільки 7 чоловік. Решту розстріляли.

Хлопець:    Плакав вітер...

Ой, як плакав на краю діброви,

Де студентське біле тіло

Лежало у крові.

Нахилявся до личенька,

Цілував шовково,

Кучерявив кучерики

Круто, барвінково.

                        Плакав вітер...

Ой, як плакав

Жалібненько - томно,

Співав «Вічну» над студентом

Сумно, похоронно.  

 Дівчина:

Так загинув увесь студентський курінь. Загинули ці юнаки славною смертю, смертю героїв. Вони поклали своє молоде життя за Україну. Легендарна смерть української молоді показала, що воля українського народу до свого визволення є твердою і  непереможною.

Після повернення Центральної Ради до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам'ять померлих стрільців студентського куреня. їх тіла перевезли до Києва і 19 березня 1918 року поховали на Аскольдовій могилі. Молодий поет Павло Тичина гаряче відгукнувся на цю подію:

Хлопець:     На Аскольдовій могилі поховали їх -

Триста мучнів українців, славних, молодих.

На Аскольдовій могилі український цвіт!

По кривавій, по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука?

- Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка.

На кого завзявся Каїн? Боже, покарай -

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в новім Заповіті з славою святих, -

На Аскольдовій могилі поховали їх.

Дівчина:     Збудуємо нові твердині,

І в бій підемо в другий раз.

Скажи, що шлях покажуть Крути,

Що замість терня - ореол,

Що Україні вічно бути,

Про Україну всім почути,

Бо світу - це новий престол.

Хлопець:

29 січня кожного року у нашому національному календарі - це не тільки день жалоби. Це джерело натхнення свіжих сил нації. Вшануємо пам'ять героїв хвилиною мовчання.

Дівчина:     Ви за свободу гинули без скарги,

Серед пожеж і руїн.

Всі:             Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

 І наш доземний уклін.

 Ви не просили в ворога пощади,

 Не пригинали колін.

Всі:             Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

 І наш доземний уклін.

 Ваші могили знані і незнані,

 Волі народної дзвін.

Всі:             Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

                     І наш доземний поклін.

Заключне слово вчителя:

91 рік тому 300 мучеників українських пішли у безсмертя. Герої не вмирають. Вони продовжують жити у пам'яті і справах наступних поколінь.

Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужа пам'ять про полеглих героїв. 

Будьмо патріотами і любімо свою багатостраждальну матір - Україну. Пам'ятаймо наказ Великого Кобзаря:

Свою Україну любіть.

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть!

Так як ваші ровесники стали на захист України у нерівному бою з ворогом, станьте і ви на мирну битву за Україну. Бо бути самостійній Україні чи ні - вирішувати вам, молодим. Отож, будьте гідними ваших славних ровесників.

Тема. Наші права: мої права та права іншої людини

Мета: поглибити знання учнів про права і свободи людини та права дитини;

           узагальнити знання учнів про вітчизняні та міжнародні нормативно- правові акти щодо прав людини; виховувати в учнів високу правову культуру; переконання в необхідності дотримання законів.

Учасники заходу: учні 5-6-х класів.

Обладнання: Конвенкія ООН про права дитини.

Вчитель. Уся історія людства – і минула, і сучасна – це історія боротьби за свої права. Люди розмірковували про справедливість і свободу завжди.

І ведучий. У 1924 році вперше у Женеві було прийнято Декларацію прав дитини, Пізніше, у 1959 році, була розроблена й втілена в життя нова Декларація прав дитини, яку визнали у Загальній Декларації прав людини.

ІІ ведучий. А що таке Декларація?

Вчитель. Декларація це програмна заява про права.

Учень. Є багато країн на Землі,

              в них – озера, річки і долини...

              Є країни великі й малі,

              А найкраща – завжди Батьківщина!

                   Пісня про Батьківщину

Учень. Кохаю край наш дорогий,

              що зветься Україна.

              Вітчизні хочу я своїй

              Зрости достойним сином.

Учень. Щедре сонце палає

              Над пробудженим світом,

              Квіти й трави цвітуть

              У ранковій росі.

              Досить світла й тепла є

              Всім без винятку дітям,

              Щоб зростали й раділи,

              І сміялися всі!

ІІ ведучий. Мої права визначено в Конвенції про права дитини, яку було прийнять ООН 20 листопада 1989 року та ратифіковано Верховною Радою України 27 лютого 1991 року. Мої права та обов’язки як громадянина України закріплено Конституцією України.

І ведучий. 1991 року Україна як суверенна і незалежна, демократична держава приєдналася до Конвенції про права дитини, а 2001 року прийняла Закон „Про охорону дитинства”. Цей Закон визначає охорону дитинства в Україні загальнонаціональним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток визначає основні засади державної політики в цій сфері.

Учень. Зацвітає калина,

              зеленіє ліщина,

              степом котиться диво-луна.

              Це моя Україна,

              Це моя Батьківщина,

              Що, як тато і мама, одна.

                  Пісня „Україночка”

 Учень. А чуєш, як в грудях у нас б’ється серденько?

               Бо серце дала нам рідная ненька.

               Я знаю, тим серцем ми маємо жити

               І Бога, і маму, і край свій любити.

 Учень. Молода Вкраїна і дитя.

              Ви в цей світ прийшли, як майбуття,

              Янголята від добра і ласки.

              Ледь почати, світлий лан життя –

              У гостях, у мрії та у казці.

ІІ ведучий. Наша держава, як і інші держави, які підписали Конвенцію, визнає право кожної дитини на життя з моменту її народження, гарантує їй право на охорону здоров’я, квіліфіковану медичну допомогу, сприяє створенню умов для здорового розвитку.

Учень. Не меркнуть зорі,

              Йдуть у небуття,

              Бо мають право вік світити.

              Я ж маю право на життя,

              Я гідно мушу жити.

Учень. У неньки народилася дитина.

             Дитя моє! Бог дав тобі життя.

             І щоб ніхто не заподіяв шкоди

             Тобі, маленький громадянин, -

             Бог дав закони нашому народу.

             Від дня народження, від іменин –

             Він твій, цей світ широкий за вікном.

             Ти на життя і щастя маєш право

              Під золото-блакитним знаменом

              Своєї Української держави.

Учень. А відгадайте-но: що я таке?

             Всі хочуть, як народиться дитина,

             Щоб я було красиве і дзвінке,

             Бо носить все життя мене людина (Ім’я)

І ведучий. Закон України „Про охорону дитинства” записано, що кожна дитина відразу після народження має право на індивідуальність – власне ім’я та по батькові, дату народження, імена батьків, місце, де дитина народилася. Дитина стає справжнім громадянином, а на підтвердження цього отримує свідоцтво про народження.

Учень. І дівчатко, і хлоп’ятко

              Мають право на ім’я.

              Ти – Наталка. Я – Андрійко.

              Мають Дмитрик і Оленка

               Ще й по батькові ім’я.

               „Я Андрій Іванович Яременко!” –

                  Кажу впевнено я вам.

Учень. Якщо ти розумний, чемний –

              гарне і твоє ім’я.

              І за табе недаремно

              Буде горда вся сім’я.

ІІ ведучий. Дитину не можна примусово розлучити з батьками. Про це в Законі є навіть стаття. Діти та батьки не повинні розлучатися проти їхнього бажання.

І ведучий. Правильно. Конвенція проголосила, а Україна затвердила законом, що дитина вважається кожна людська особа до досягнення нею 18 років (повноліття). Дитина потребує особливої охорони і піклування як до, так і після народження.

Учень. Родина, дорога родина!

             Що може бути кращим в світі цім?

             Чим більше дорожить людина

              За батьківський і материнський дім?

              Що може бути кращим за вечерю в домі

              За батьківським міцним столом,

              Де в шумнім гомоні і в кожнім слові

              Все сповнене любов’ю, а не злом?

              Де можна більше зачерпнуть любові?

              Де взяти більше доброти?

              Як в материнськім ніжнім слові,

              Як з батька щедрої руки.

ІІ ведучий. Закон України стверджує, що сім’я є природним середовищем для всебічного розвитку дитини. Кожна дитина має право проживати в сім’ї разом з батьками. Батько й мати мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Вони мають однакові права та обов’язки і повинні сумлінно їх виконувати.

І ведучий. Кожна людина завжди з великою повагою і душевним трепетом згадує те місце, де промайнуло її босоноге дитинство з дивосвітом-казкою у затишній оселі. То – родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. З батьківської хати розпочинається пізнання світу. Тут ми навчаємося цінувати хліб і сіль, поважати старших, шанувати батьків й матір, бути терплячими, чесними і роботящими. І куди б ми не пішли від батьківського порогу, ніколи не забудемо рідну домівку. Птахи, й ті повертаються з-за далеких морів до своїх гнізд, щовесни вони летять у рідні краї, їх кличе голос життя.

Учень. Де пісня й казка, звичаї живуть,

             Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

             Де рушники узорами цвітуть,

             Де юними хлюпочуть голосами

             Пісні і танці голосні,

             Де колискові від бабусі й мами

             Принишкли у колисочці на дні.

                   Пісня „Батько й мати”

ІІ ведучий. Отже, батьківська хата є символічним берегом Дитинства, звідки ми йдемо у широкий світ.

Вчитель. На жаль ще не всі діти мають належний рівень життя. Більше ніж 250 мільйонів дітей у всьому світі працюють для того, щоб жити. В Україні кожна двадцятв дитина вимушена самостійно заробляти гроші. Шкідливі умови праці призводять до захворювань та фізичних травм. Більше всього страждають діти 10 – 14 років.

І ведучий. А що записано в Законі про працю дітей?

Вчитель. Закон України допускає працевлаштування дитини на роботу з 16 років. Дітей, яким виповнилося 15 років, можуть за згодою батьків приймати на роботу, яка не завдає шкоди їхньому здоров’ю і не заважає навчанню. Для дітей, молодших 16 років, тривалість робочого часу обмежується відповідно до їхніх потреб і професійної підготовки.

ІІ ведучий. Це добре, що Україна не дозволяє працювати малим дітям, але й 15-річні можуть дуже втомлюватися від важкої роботи.

Вчитель. Ти правильно говориш. Ось тому Закон забороняє залучати дітей до важких робіт, не дозволяє дітям працювати в небезпечних умовах і із шкідливими речовинами. Усіх дітей, які працюють, раз на рік обов’язково оглядають лікарі. Усі організації або окремі особи, які не виконують цих вимог, притягуються до відповідальності.

І ведучий. Як це?

Вчитель. Особи, винні у порушенні вимог законодавства, несуть відповідальність до закону України. За експлуатацію дитини винного позбавляють волі терміном від 6 місяців до 3 років, а якщо дитина зазнала шкоди або використовувалася праця кількох дітей, термін позбавлення волі становить від 2 до 5 років.

ІІ ведучий. Це стосується тільки тих, хто примушує тяжко працювати?

Вчитель. Ні. Це стосується всіх, хто порушує права і закони інтереси дитини, завдає їй шкоди.

І ведучий. А які інтереси дитини визнає закон?

Вчитель. Україна вважає, що найважливішим для дитини є зростання у сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності. Держава робить усе, щоб забезпечити належні умови для охорони здоров’я, навчання, виховання, духовного й інтелектуального розвитку дитини.

          Пісня про працю

ІІ ведучий. У Законі України „Про охорону дитинства” записано, що кожна дитина має право на освіту. Для того, щоб усі діти могли з дитинства навчатися, наша держава гарантує доступність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти. Держава забезпечує доступність освіти для всіх дітей.

Учень. Ненько-Україна, наша земле рідна!

             Нас багато в тебе, пташенят малих.

               Будем добре вчитись, будем жити гідно,

               Щоб тебе на крилах понести міцних.

                  Весела хвилинка.

Теорія чи практика.

-         Олег же, чому ти з Дмитром аж на пів уроку запізнився?

-         А я йому, Алло Сергіївно, ще під час перерви почав пояснювати, як важливо продуктивно використовувати на уроці кожну хвилину, а до нього все не доходило...

Зажурився.

-         Чого це ти, Євгене, так зажурився? – запитує брат.

-         У мого однокласника Андрія горло сильно болить, - каже Євген. – Ледве розмовляє, бідний.

-         А, зрозуміло... Жаль, звичайно, товариша.

-         Та я не про те думаю.

-         А про що ж?

-         Як же він тепер мені підказуватиме?..

Довга історія.

-         Чому в тебе з історії трійка? – запитує дідусь онука. – Я коли навчався, то одержував тільки п’ятірки.

-         Так тоді ж історія була коротшою, - виправдовувався хлопець.

Що слухати?

Учитель викликав Олександра до дошки. Він не вивчив уроку – стоїть мовчить.

-         Ну, - каже вчителька, - я слухаю...

-         А що слухаєте, коли я нічого не кажу? – щиро здивувався хлопець.

Пісня „Учат в школе”

І ведучий. Наша держава гарантує дитині право на охорону здоров’я, кваліфіковану медичну допомогу в державних закладах охорони здоров’я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, для її раціонального харчування, сприяє формуванню здорового способу життя. Держава вживає необхідних заходів для повного здійснення прав дітей на охорону здоров’я.

Учень. Здоров’я родини – здоров’я дитини.

              В цю істину вкладено глибокий зміст.

              Здорова родина – здорова дитина.

              У цих двох поняттях покладено міст.

              Хай міст цей єднає батьків і дітей,

              Щоб правильно й радісно жити.,

               Іти по життю із девізом в руках:

               „Здоров’я потрібно цінити”.

ІІ ведучий. Найцінніше у людини – життя. Життя – це багатство, яке дається кожному з нас батьками. І дуже хочеться, щоб воно було красивим і щасливим. Таким воно буде, якщо буде міцним здоров’я. Не випадково в народі існують прислів’я: „Гроші загубив – нічого не згубив, здоров’я загубив – все загубив”, „Здоров’я не купиш”, „Здоров’я – всьому голова”, „Ваше здоров’я і життя у наших руках”.

І ведучий. Ми сьогодні з вами дуже багато всього почули, говорили про важливі і складні речі. Отже, й не дивно, що ви стомилися. Час нам відпочити. І право ми таке маємо. Держави-учасниці Конвенції визнають право дитини на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розвагах, у культурному житті і займатися мистецтвом.

Учень. Як чудово в світі жити,

              Веселитись і дружити.

              Безліч друзів справжніх мати

              І усім допомагати.

Учень. Нас манять ліс і річка,

              І червона суничка.

              І метелик той, що в лузі

              Й найщиріші вірні друзі.

Учень. Зіграти хочеться мені

                З тобою, друже, в так чи ні?

                Тобі питання задаю,

                Готуй же відповідь свою.

               Відповідай, коли мастак,

                Єдиним словом „ні” чи „так”.

                Якщо кмітливий, друже, ти,

                То може й рима помогти.

                Але вона хитрюща в нас,

                Аби не збила з толку враз!

               Тягнути час навіщо нам?

                Зіграй – і ти побачиш сам.

                          Ви вдома мамі допомагаєте?

                        Ліжко зранку застеляєте?

                        Посуд миєте?

                        Чашки б’єте?

                         Ви стареньких поважаєте?

                         А маленьких доглядаєте?

                         А з батьками сперечаєтесь?

                         А в снігу перекидаєтесь?

                         А під кінець скажіть мені:

                         Цікава гра у так чи ні?

ІІ ведучий. Друзі, як все-таки добре, що люди створили права для дітей. Я хочу, щоб ви запам’ятали ще одну важливу річ. Поведінку кожної вихованої людини завжди визнають найважливіші цінності життя.

Вчитель. Кожна людина, особливо в дитинстві потребує любові та піклування, доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на здоровий розвиток дитини, формування її особливості, моральних та етичних норм. Головне, що завжди повинен пам’ятати дорослий, - це те, що перед ним людина, особливість зі своїми потребами та бажаннями, до яких треба ставитися з повагою. Дорослий може тільки вміло „повернуть” їх у потрібному напрямку. Увага! Увага! Прослухайте 10 принципів Декларації прав дитини ООН.

1. Ми – діти світу. Хто б не були наші батьки, де б ми не жили і в що б ми не вірили, поводьтеся з нами як із рівними. Ми гідні того, щоб отримувати все найкраще з того, що може дати світ.

2. Захищайте нас, щоб ми мали можливість рости гідно і вільно.

3. Нехай у нас буде ім’я і земля, яку ми можемо назвати своєю.

4. Ми не повинні мерзнути, і в нас має бути дах над головою. Забезпечти нас їжею та місцем для ігор. Якщо ми захворіємо, нам необхідний догляд.

5. Якщо у нас є проблеми у фізичному чи розумовому розвитку, ви ще більше піклуйтеся про нас і враховуйте наші проблеми.

6. Дайте нам можливість жити в сім’ї. Якщо сім’я не може піклуватися про нас, то візьміть нас до себе.

7. Добре навчайте нас, щоб ми могли бути щасливими і плідно прожили життя. Але дайте нам можливість гратися, щоб ми самі навчалися.

8. Хай у важку годину ми будемо першими, кому ви допоможете. Майбутне світу залежить від нас.

9. Захистіть нас від жорстокого й від тих, хто може погано з нами поводитися.

10. Ростіть нас в умовах терпимості, свободи і любові. Коли виростемо, ми теж будемо пропагувати мир і розуміння між народами.