Відкритий урок з теми:

Виникнення українського козацтва та перших січей

                    

Тема. Виникнення українського козацтва та перших січей,

Мета : з'ясувати, як і чому виникло українське козацтво, показати його місце в історії України; охарактеризувати процес створення перших січей, розкрити роль і діяльність Дмитра Байди-Вишневецького; ознайомити учнів з устроєм Січі, охарактеризувати життя й побут козаків; 

розвивати в учнів уміння аналізувати та узагальнювати історичні факти та явища, продовжити формування навичок критичного мислення учнів;

уміння працювати з історичними джерелами, ілюстраціями, схемами та картою; виховувати почуття поваги до історичного минуло­го Батьківщини, почуття гордості за наших славетних предків-козаків.

Обладнання: підручник,  атлас,  ілюстративний і дидактич­ний матеріал.

Основні поняття й терміни: козак, Дике Поле, Дніпровський Низ, Вели­кий Луг, Запорожжя.

Основні дати: 1489,1492 р. — перша писемна згадка в історичних дже­релах про українських козаків; 1556-1557 рр.— споруд­ження Дмитром Вишневецьким замку на о. Мала Хорти­ця.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1.     Виникнення українського козацтва.

Актуалізація знань учнів

1)        Якими були основні стани українського суспільства на початку XVI ст.?

2)         За картою визначте, із якими державами в середині XVI ст. ме­жували українські землі на півдні.

3)         Чи можна вважати, що українське південне прикордоння було центром протистояння християнського й мусульманського світів? Обґрунтуйте свою думку.

Розповідь учителя

         Кінець XV ст. став часом появи на історичній арені українського козацтва. Перша згадка про українських козаків у писемних джере­лах датована 1489 р.

Робота з термінами та поняттями

         Козацтво — від XV—XVI ст. збірна назва козаків в Україні й по­рубіжних державах. Слово «козак» тюркського походження, що означає «вільна людина», «страж», «конвоїр», «воїн-найманець», «шукач пригод» тощо. Воно вживалося стосовно вільних людей, які населяли південноукраїнські степи. Унаслідок Національно-визволь­ної війни українського народу середини XVII ст. козацтво стало при­вілейованим станом.

Розповідь учителя

         Передумови виникнення козацтва були пов'язані з історичною ситуацією на українських землях наприкінці XVI ст.У той час пів­денно-східна межа розселення українців досягала так званого Дикого Поля — необжитих осілим населенням степів між Доном, Верхньою Окою й лівими протоками Десни та Дніпра. Це був великий масив вільних земель, що фактично не належав жодній державі. Природні умови Дикого Поля були надзвичайно сприятливі для господарської діяльності людини.

Робота з документом

Опис природних багатств Дикого Поля Михайлом Литвином

«Диких звірів і зубрів, диких коней і оленів така сила по лісах і полях, що на них полюють тільки задля шкіри, а м'ясо через велику їх кількість вики­дають, окрім спинної частини; ланей і диких кабанів навіть зовсім не вжива­ють. Дикі кози в такій великій кількості перебігають зимою зі степів до лісів,а влітку назад, що кожний селянин забиває їх до тисячі на рік. По берегах річок у великій кількості зустрічаються оселі бобрів. Птиці така дивовижна сила, що навесні хлопчаки назбирують цілі човни яєць диких качок, гусей, журавлів і лебедів, а пізніше їх виводками наповнюють курники. Вірлят зачиняють до кліток задля їх пір'я, котре чіпляють до стріл. Псів годують м'ясом диких звірів і рибою, бо ж річки переповнені неймовірною кількістю осетрів та іншими великими рибами».

Запитання до документа

                Яким є ставлення автора до того, про що він розповідає? Чому ви так вважаєте?

                 Чим приваблювало Дике Поле українців?

                 Яким видам господарювання сприяли природні багатства Ди­кого Поля?

Розповідь учителя

         Охочі міщани, бояри й селяни створювали ватаги уходників, які вирушали до Дикого Поля займатися степовими промислами (мис­ливством, рибальством, бджільництвом). Освоєння українською люд­ністю цих територій майже одразу наштовхнулося на схоже явище з боку васалів Кримського ханства та Османської імперії ногайських татар, улуси (кочові стійбища) яких були розташовані в південній частині Дикого Поля. Заняття промислами в необжитих степах ви­магало від уходників відваги й певних військових навиків, оскільки досить часто виникали сутички між ними та татарськими ватагами. Тому уходники об'єднувалися в загони, обирали досвідчених ватаж­ків і відповідно озброювалися.

Численні конфлікти між уходниками й татарами загострювали стосунки між ними. У 1475 р. Кримське ханство стало васалом Ос­манської імперії й активізувало свою боротьбу із сусідніми христи­янськими державами. Першими жертвами татарських погромів ста­ли жителі півдня Київського й Брацлавського воєводств. Нечисленні гарнізони в місцевих замках не могли зупинити нападників. Місцеве населення змушене було самостійно об'єднуватися перед татарською небезпекою.

Із часом тих, хто в уходницьких ватагах вирушав до Дикого Поля, здійснював походи в степ проти татар або захищав від них власні оселі, стали називати козаками. До середини XVI ст. більшість із них козакували лише певний час, а потім поверталися до своїх основних занять.

         Основними причинами виникнення українського козацтва стали процеси, пов'язані з освоєнням українцями степів Дикого Поля, і не­обхідність організації захисту населення Південної Київщини і Схід­ного Поділля від набігів татар.

Українське козацтво
Передумови виникнення			Причини формування
Досвід освоєння південних степо­вих територій ватагами уходників. Наявність великого масиву віль­них земель зі сприятливими умо­вами для господарської діяльнос­ті — Дике поле. Прагнення людей до переселення на вільні землі в пошуках кращої долі			Нездатність Речі Посполитої захи­стити українські землі від набігів татар. В окремих випадках організатор­ська роль міщан, прикордонних землевласників та урядовців. Посилення соціального і релігій­ного гноблення, запровадження кріпацтва

Звернути увагу!

         1. Своєрідність феномену українського козацтва полягала в тому, що воно не лише активно освоювало нові землі й протистояло турецько- татарській агресії, а й згодом очолило український національно-виз­вольний рух проти польського панування.

         2. Поява перших козацьких січей. Діяльність Дмитра Вишневецького.

         Розповідь учителя

         Від кінця XV ст. татарські набіги на українські землі стали регу­лярними й досягали навіть Волині й Північної Київщини. Щоб утри­матися в Дикому Полі, козаки-уходники стали будувати дерев'яні укріплення — «городки» й «січі». У них мешкали уходники й пе­ребували загони козаків, які могли дати відсіч ворогу. Переважна більшість козацьких січей була розташована на Дніпровському Низі. Спираючись на них, козаки спочатку витіснили звідти татарські ко­чові стійбища, а потім поступово освоїли Великий Луг і Запорожжя.

         Робота з термінами та поняттями

Дніпровський Низ — терени з обох боків Дніпра, розташовані за його порогами.

Великий Луг — заплава Дніпра, що простягалася з обох його боків від о. Хортиця приблизно на 100 км і завширшки від 3 до 25 км. За­гальна площа — понад мільйон десятин землі. Нині майже вся тери­торія Великого Лугу затоплена штучним Каховським морем.

Запорожжя — землі в нижній течії Дніпра на південь від Дніп­ровських порогів.

Цікаво знати

         Назва «Січ» походить від слова «сікти», «рубати» і використовувалася спочатку для позначення оборонного укріплення з дерева і хмизу. Відоміна сьогодні історичні джерела не дозволяють остаточно визначити, коли виникла перша Січ. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ з'являється в 1551 р. у хроніці польського історика Мартина Бельського, де міститься повідомлення, що в першій половині XVI ст. на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і боротьби з татарами. Для пізнішо­го часу джерела дозволяють вважати першою з відомих Запорозьких Січейкозацьку фортецю, зведену в 50-х pp. XVI ст. на острові Хортиця відомим українським князем Дмитром Вишневецьким.

Розповідь учителя

         У середині XVI ст. литовський уряд вирішив використати досвід козаків і розпочати на південному прикордонні будівництво фортець для відсічі татарських нападів. Проте реалізувати цю ідею через брак коштів удалося лише князевіДмитру Вишневецькому.

Постать в історії

Дмитро Вишневецький (1516—1563) — нащадок великого литовськогокнязя Ольґерда, один із перших відомих в історії ватажків українського козацтва. Народився в м. Вишневці на Волині. На початк 50-х pp. XVI ст. він уже був черкаським і канівським старостою і став організовувати відсіч турецьким нападникам. У цей час під керівництвом   Д. Вишневецького на о. Мала Хортиця було збудовано замок-«городок», який вважається передтечею Запорозької Січі. Поява козацької фортеці в татарських володінняхстала неприємною несподіванкою для кримського хана. Закріпившись на Малій Хортиці, біля найважливішої переправи через Дніпро, князь узяв під захист козаків-уходників на Великому Лузі й почав здійснювати сміливі рейди проти татарських і турецьких фортець у пониззі Дніпра й Південного Бугу. 29 червня 1556р. Вишневецький із загоном у 600 кіннотників і ко­мандою на 18 чайках узяв приступом Очаків, а восени того ж року фортецю Ісламкермень. Захоплені у ворога гармати князь установив у Хортицькому замку.

         На початку 1557 р. Хортицький замок витримав 24-денну облогу крим­ського хана. Проте восени цього ж року об'єднані турецько-татарські сили примусили князя залишити о. Мала Хортиця.

         На початку 1563 р. під час походу до Молдавії Вишневецький потрапив у полон і був відправлений до Стамбула. Героїзм та мученицька смерть князя уславлені в народній думі «Про козака Байду».

         Із загибеллю Вишневецького козацька організація не розпалася: у               80-х pp. XVI ст. з'являється термін «січові козаки». Поступово вони стали відчувати себе самостійною військово-політичною силою і вес­ти незалежну від Польщі політику: укладати договори з Москвою, Кримом, Молдовою, здійснювати військові походи без дозволу поль­ського уряду.

         Умовами прийому на Січ були: знання української мови, право­славна віра, уміння володіти зброєю. Січовий козак мав дотримувати­ся традицій товариства і клятви на вірність йому, бути неодруженим. Сімейні козаки могли мати своє господарство та сім'ю і проживати в містах та містечках, у селах за межами Січі.

         Козаки здійснювали походи Чорним морем, на турецькі й татарські міста, у яких визволяли полонених, захоплювали трофеї і здобич: зброю, гроші, цінні речі, коней, худобу тощо.

         3. Життя та побут козаків.

         Самостійне опрацювання відповідного пункту параграфа. Додатковий матеріал

         У першій половині XVI ст. в соціальній структурі населення України по­ступово збільшувалася кількість козацтва, яке перетворювалося в окремий міжстановий прошарок. Козакування як побутове явище ставало звичнимдля українського суспільства XVI ст. Із південноукраїнських замків і сіл ру­шали до степу ватаги шукачів легкої здобичі. Спочатку «ходити в козацтво» означало, насамперед, рушати на Дніпровський Низ («на низ») по здобич. Пізніше, коли козацтво стало перш за все протидіяти в українському прикор­донні набігам татарів, «козацьким хлібом» стали називати воєнну службу. Звичні до військової справи козаки також наймалися на воєнну службу до іноземних володарів.

         Умови життя козаків-уходників, які склалися в степах Дикого Поля, були суворими й простими, вимагали фізичної витривалості, здатності вит­римувати холод і спеку, нестатки воєнного життя. Жили вони в саморобнихкуренях, сплетених з очерету і вкритих кінськими шкурами. Одяг простих козаків був із домотканого сукна й полотна. Із нього шили широкі шаровари, сорочку, поверх яких одягалися широкополі кобеняки та киреї, що підпері­зувалися поясом. Взуттям слугували чоботи, а головним убором — шапка.

         Козацька їжа була невибагливою, але поживною. Вони готували саламаху, тетерю, щербу — варені страви з пшона, житнього борошна й риби, уживалив їжу смажену дичину і в'ялену рибу. Козацьке життя було дуже насиченим,адже все вони робили своїми руками. Заняття різноманітними промислами поєднувалися з воєнною службою, лагодженням зброї і спорядження, приго­туванням їжі, запасів для походів. Проте в короткі хвилини дозвілля козакилюбили заспівати пісню, послухати гру на кобзі або затанцювати.

         По завершенні воєнних походів козацькі загони поверталися з Дніпров­ського Низу на відпочинок додому. Незважаючи на те, що козаки захищали прикордоння від татарських нападів, литовська й польська влада часто несхвалювала їхніх дій. Нападаючи на володіння турецького султана й крим­ського хана, вони створювали чимало проблем великому князеві литовсько­му й польському королю. Тому на старост південних пристепових районів Київського і Брацлавського воєводств покладалися обов'язки контролювати козаків, щоб не допускати їх збору й самостійних походів проти татар.

         Робота з документом 

Із листа кримського хана Сагіб-Гірея до польського короля Сиґізмунда І

(початок 40-х pp. XVI ст.)

         ...Приходять козаки черкаські й канівські, стають на Дніпрі над нашими улусами й чинять шкоду нашим людям. Я багато разів повідомляв вам процих козаків, щоб їх заспокоїли, але ваша милість не послухала. Якщо бажає­те зберегти з нами приязнь, пришліть до нас тих, хто робив шкоду, інакше не ображайтеся на нас, і ми не хочемо зламати наші братські стосунки й прися­гу, але на ті замки — Черкаси й Канів — направимо наше військо.

Запитання до документа

Як козацькі походи ускладнювали стосунки між польським коро­лем і кримським ханом?

III.        ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

I   ВАРІАНТ

Експрес-опитування

1)        Яким роком датується перша писемна згадка про українських козаків?

2)         Що таке Дике Поле?

3)        Якими були причини виникнення українського козацтва?

4)         Що таке Великий Луг?

5)         На якому острові заснував свій замок-«городок» Д. Вишневе­цький?

6)         Коли козацтво стало окремим станом українського суспільс­тва?

Історична задача

         Відомий український історик І. Крип'якевич писав про україн­ське козацтво, що «у степах виробився оригінальний тип господар­ки, а в його обороні нова воєнна організація; знов під впливом сеї господарки і у війні зі степовими ордами повстала нова козацька суспільність, зі своїм окремим побутом і окремим світоглядом».

Чи поділяєте ви цю думку?

Наведіть факти, які її підтверджують або спростовують.

II   ВАРІАНТ

Дидактична гра «Продовжи розповідь»

Правила гри. У цій грі двоє учнів по черзі повинні розповісти по од­ному реченню матеріал вивченої теми. Виграє той учень, чиє речення буде останнім, у той час як інший вже нічого пригадати не може.

IV.     ПІДСУМКИ УРОКУ

         Від кінця XV ст. в історичних свідченнях з'являються відомості про появу козацтва на теренах південноукраїнського степу. В умо­вах прикордоння формується своєрідний тип козака — людини, характерною рисою якої було поєднання в одній особі воїна і тру­дівника.

         Значення діяльності Д. Вишневецького для становлення козац­тва полягає в тому, що він, на відміну від інших старост південноук­раїнських міст, уперше розгорнув діяльність на Запорожжі.

         Формування своєрідного життя й побуту козаків сприяло поступо­вому його перетворенню з міжстанового прошарку на окремий стан українського суспільства, що виник у 70—80-х pp. XVI ст.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ  Опрацювати § 4 підручника, позначити на контурній карті території Дикого Поля і Великого Лугу, дніпровські пороги, Хортицьку Січ.