Волі народної дзвін

(Тематичний вечір для учнів 9-х класів,

присвячений пам 'яті героїв Крут)

Мета:         сприяти закріпленню здобутих знань з історії України, розвивати                 вміння оцінювати події на основі здобутих знань, виховувати в учнів інтерес, повагу до історич­ного минулого нашого народу.

Актовий зал школи святково прибраний. На стіні два плакати: зліва - «Крути вільного народу. 29 січня 1918 року», справа - уривок з поезії Петра Шкраб'юка:

«Було їх триста... Триста перший –

                                           І ти,

                                                  І я,

І кожен з нас!»

 Під плакатами на трьох столах вишивані рушники, хліб-сіль і свічки.

Вступне слово вчителя:

Історія знає багато жертв в ім'я ідеї, але аналогічної Крутам не було. З курсу історії України нам відомо, що українські землі входили до складу Російської імперії, що саме в ній у листопаді 1917 року відбувся державний переворот, який покінчив із само­державством і до влади в Росії прийшли Тимчасовий буржуазний уряд та більшовицькі Ради. Українські патріоти вирішили ско­ристатись переворотом у Петрограді і від'єднатися від Росії, створити свою суверенну Українську державу.

Але 1917-1918 роки були дуже важкими для утвердження української державності. Дуже жорсткою була боротьба за владу в Києві. Однак сподівання українців не були марними і того ж листопада 1917 року було проголошено УНР. Це була видатна подія в історії українського народу.

Більшовицька Росія не могла з цим змиритися. Становище України ускладнювалося тим, що Центральна Рада не могла зразу вирішити усі соціальні питання і саме цим скористалися більшовики, щоб вчинити новий переворот і проголосити в УНР радянську владу. На засіданні Харківського з'їзду Рад вони добилися свого. А далі більшовики почали застосовувати війська для формування більшовицького режиму. На Україні вони зосередили великі військові сили, які наближалися до Києва.

Чим ближче було до Києва, тим жорстокішою була боротьба. Ворогові допомагали місцеві більшовики. Зупинити ці сили було нікому, бо головні сили Центральної Ради були зосереджені на Правобережжі, де стримували наступ на Київ фронтових частин російської армїї.

Саме тому на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув нашвидкоруч зібраний загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6, 7, 8 класів. Саме вони і спробували перепинити шлях радянським військам. Більшість з них загинула, а ті, кому вдалося вціліти, розібрали залізничну колію і зуміли цим на кілька днів затримати наступ. Станція Крути увійшла в історію України, як символ нашої національної честі. Сьогодні ми вшановуємо героїв, що полягли під Крутами.

Героям Крут ми присвячуємо наш вечір пам'яті.

Дівчина:     Як сніги покриють землю

Рядном білим, не забудь

Спом'янути тую славу,

Що лишилась нам з-під Крут.

Не шукай вже Фернопілів,

Тільки Крути спогадай.

Де спартанці - українці

Полягли за рідний край.

Триста юних одчайдухів...

В стократ більший був там враг,

 - Не вступились, не подались,

 Вилягли там на полях.

Вічну славу здобували

Українці біля Крут.

Не забудь героїв триста,           

Спом'яни їх, не забудь!

Хлопець:

29 січня ми вшановуємо річницю лицарського подвигу під Крутами. Крути... Це символ героїзму і відданості нашого юнацтва, це символ нашої національної трагедії.

Перенесемося своєю пам'яттю та уявою у незабутній 1917 рік. 17березня 1917 року з представників різних політичних партій утворилася Українська Центральна Рада на чолі з професором М. Грушевським. Народження Української Народної Республіки, як самостійної держави, відбулося 20 листопада 1917 року проголошенням ІІІ Універсалу. Першим президентом вільної    держави став М. Грушевський.

Іівчина:       Горіла золота заграва,

Здригався світ під звуки сурм!

Широко залунала слава,

Що нам воскресла вже держава,

 Що Україна встала з тюрм!

Хлопець:

Утворення самостійної Української держави викликало величезне незадоволення з боку російського більшовицького уряду. Вони пустили в хід провокації, обіцянки, а в грудні 1917 року в Харкові утворили український радянський уряд. Розпочалася жорстока боротьба за повалення Центральної Ради і за ліквідацію незалежності Української держави.

Дівчина:     Ще тільки вчора упали тюрми.

Ще тільки вчора родилась воля.

А нині сурмлять на сполох сурми,

Йдуть дикі орди з чужого поля.

Хлопець:

Коли багатотисячна більшовицька армія наступала на Україну, боронити її було нічим. 16 дивізій не були своєчасно зняті з фронту і більшовики їх розбили. У січні радянські війська розгорнули наступ на Полтаву - Київ. Наступ просувався швидко, і при допомозі місцевих більшовиків були захоплені Полтава, Лубни, Гребінка. Саме в той час і відбувався бій під Кругами.

Дівчина:     Супроти хижої навали,

Супроти смерті - в стужу й сніг

Ось тут вони, ось тут стояли,

І всього жменька - триста їх.

Дівчина:

Формування загону молодих захисників Центральної Ради проходило добровільно. 15 січня 1918 року на зборах Другої Української Ради імені Кирило-Мефодіївського братства студент гімназії Микола Лизогуб зачарував гімназистів своєю патріо­тичністю: «Вступайте до студентського куреня. Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. По кількох днях і вирушимо на фронт. Ось і все».

І гімназисти підходили до столу, записувалися до студент­ського куреня січових стрільців. А вночі 28 січня курінь виїхав зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути.

Складався курінь приблизно з 300 чоловік. Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали в руках зброї і навіть не пройшли елементарної військової підготовки. Курінь майже з потягу був розгорнений у лаву проти більшовицьких військ. Сміливо йшли юнаки назустріч. У глибокому снігу, при морозі 15°С, у своїх гімназистських шинелях залягли вони в лаву. Більшовики не зупинялись, хоч по них і був відкритий вогонь, вони відчували свою перевагу, бо їх було до 4-х тисяч бійців.

Дівчина:     І не страшна ворожа сила!

І не злякались смерті й ран!

Нема дорожчого від честі,

Страшнішого чужих кайдан.

Настав вже час війни і месті,

Себе Вкраїні в дар принести -

Це воля рідних нам Спартан.

Дівчина:

Між тим мороз давав про себе знати. Юнаки, лежачи на голому снігу, замерзали, але продовжували стріляти. Ворог наступав широкою лавою, значно ширшою ніж юнацька і охоплював їх на флангах. П'ять годин юнаки стримували «червоні лави», ніхто не думав кидати позиції, не думав відступати.

Ворог наблизився і побачив, які має перед собою сили. Підбадьорені своєю перевагою в живій силі, вони кинулись в нову атаку: вони розстрілювали юнаків на короткій віддалі, безжалісно кололи їх багнетами, розбивали їхні голови прикладами рушниць, а поранених дострілювали або добивали. Молоді герої були буквально знищені, лише 27 чоловік потрапило у полон. Більшовики дико їх катували, знущалися з них не по-людськи. А наступного дня живими лишилося тільки 7 чоловік. Решту розстріляли.

Хлопець:    Плакав вітер...

Ой, як плакав на краю діброви,

Де студентське біле тіло

Лежало у крові.

Нахилявся до личенька,

Цілував шовково,

Кучерявив кучерики

Круто, барвінково.

                        Плакав вітер...

Ой, як плакав

Жалібненько - томно,

Співав «Вічну» над студентом

Сумно, похоронно.  

 Дівчина:

Так загинув увесь студентський курінь. Загинули ці юнаки славною смертю, смертю героїв. Вони поклали своє молоде життя за Україну. Легендарна смерть української молоді показала, що воля українського народу до свого визволення є твердою і  непереможною.

Після повернення Центральної Ради до Києва М. Грушевський запропонував вшанувати пам'ять померлих стрільців студентського куреня. їх тіла перевезли до Києва і 19 березня 1918 року поховали на Аскольдовій могилі. Молодий поет Павло Тичина гаряче відгукнувся на цю подію:

Хлопець:     На Аскольдовій могилі поховали їх -

Триста мучнів українців, славних, молодих.

На Аскольдовій могилі український цвіт!

По кривавій, по дорозі нам іти у світ.

На кого посміла знятись зрадника рука?

- Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка.

На кого завзявся Каїн? Боже, покарай -

Понад все вони любили свій коханий край.

Вмерли в новім Заповіті з славою святих, -

На Аскольдовій могилі поховали їх.

Дівчина:     Збудуємо нові твердині,

І в бій підемо в другий раз.

Скажи, що шлях покажуть Крути,

Що замість терня - ореол,

Що Україні вічно бути,

Про Україну всім почути,

Бо світу - це новий престол.

Хлопець:

29 січня кожного року у нашому національному календарі - це не тільки день жалоби. Це джерело натхнення свіжих сил нації. Вшануємо пам'ять героїв хвилиною мовчання.

Дівчина:     Ви за свободу гинули без скарги,

Серед пожеж і руїн.

Всі:             Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

 І наш доземний уклін.

 Ви не просили в ворога пощади,

 Не пригинали колін.

Всі:             Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

 І наш доземний уклін.

 Ваші могили знані і незнані,

 Волі народної дзвін.

Всі:             Вічна Вам пам'ять, вічна Вам слава

                     І наш доземний поклін.

Заключне слово вчителя:

91 рік тому 300 мучеників українських пішли у безсмертя. Герої не вмирають. Вони продовжують жити у пам'яті і справах наступних поколінь.

Сьогодні у цій залі зібралися ті, кому не байдужа пам'ять про полеглих героїв. 

Будьмо патріотами і любімо свою багатостраждальну матір - Україну. Пам'ятаймо наказ Великого Кобзаря:

Свою Україну любіть.

Любіть її во время люте,

В останню тяжкую мінуту

За неї Господа моліть!

Так як ваші ровесники стали на захист України у нерівному бою з ворогом, станьте і ви на мирну битву за Україну. Бо бути самостійній Україні чи ні - вирішувати вам, молодим. Отож, будьте гідними ваших славних ровесників.